Урок-суд "Сталінізм - різновид тоталітаризму"

     

 
   ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ В 10 КЛАСІ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ


                                                    Урок-суд на тему:
                               „Сталінізм – різновид тоталітаризму”

Мета: поглибити та узагальнити знання учнів з історії СРСР у 1920-1930-х рр.; розвивати вміння вести дискусію, критично оцінювати різні джерела інформації, висловлювати та аргументувати власну точку зору; виховувати повагу до людського життя як вищої цінності.
Тип уроку: урок-суд.
Обладнання: мультимедійна дошка, презентація, історичні джерела.

        „Політичний діяч умирає кілька разів. Фізично Сталін помер     вже давно.   Політично ця примара зберігає ще якийсь, мабуть, ефемерний, шанс. Справа в тому, що чим гірше у нас будуть йти справи, тим шанси неосталінізму будуть вищими. Ну, а історично, на жаль, Сталін не помре ніколи. Залишивши найбільшу вм’ятину в нашій історії, він залишиться в ряді найлиховісніших тиранів людства”.
                                                                                        Д. Волкогонов

Вступне слово: [Зачитати епіграф]. Чи згодні Ви з точкою зору відомого історика?
Втім, сьогодні досить часто у розповідях про сталінську добу можна почути ностальгічні нотки, а серед шляхів вирішення сучасних проблем в країні деякі громадяни пропонують обрати „нового Сталіна”. Сьогодні ми на підставі документальних свідчень маємо проаналізувати негативні явища та здобутки доби сталінізму. Чи маємо ми право судити епоху з позицій сучасності? Звичайно, ні. Але суд історії дійсно існує, оскільки з плином часу все потаємне стає явним. Саме того відбувається суд не над Сталіним, а над сталінізмом як явищем.

Учасники: координатор судового процесу
        суддя
        прокурор (обвинувачувач)
        адвокат
        історик (експерт)
        свідки:
селянин-активіст
селянин, який пережив голод
2 колгоспниці (частушки)
колишній в’язень трудового табору (ГУЛАГу)
колишній чекіст Єгоров
член комісії по розслідуванню масових розстрілів
посол США в СРСР Девіс
студент Грива
мешканець Харкова у 1928р.
американський журналіст Карл Кітчен
Віра Пирожкова
 незалежні експерти

Суддя: Судове засідання оголошується відкритим. До судової відповідальності за звинуваченням у масовому терорі притягнуто сталінізм. Звинувачення надало докази по таких аспектах сталінізму: масові репресії 1930-х рр., колективізація, наслідком якої був голод 1932 – 1933 рр., використання примусової праці у системі ГУТАБ. Слово надається прокурору.
Прокурор: Радянська модель тоталітаризму сформувалася у 1920-ті рр. Проте 1929 – 1939 рр., коли було встановлено одноосібну диктатуру Сталіна, історик Г. Дерлугьян назвав „другою радянською революцією” з огляду на зміни, що відбулися в державі та суспільстві, та численні жертви. Якщо в 1920-х рр. переслідувань зазнавали переважно противники радянської влади, то у 1930-ті від репресій не був застрахований ніхто. Тож на розгляд суду виносяться злочини сталінізму у 1930-ті рр.
По-перше, сталінізм звинувачується у масових репресіях [учень озвучує підготовлену ним заздалегідь довідку щодо масових репресій].
Суддя: Слово надається свідку звинувачення П. Єгорову, в минулому – чекісту.
Свідок (колишній чекіст Єгоров): [оповідає про участь у репресіях].
Суддя: Слово надається свідку звинувачення – слідчому комісії по відновленню прав жертв політичних репресій, який розслідував масові розстріли на Бутовському полігоні.
Свідок (розслідувала масові розстріли на Бутовському полігоні): [учень розповідає інформацію про масові розстріли на Бутовському полігоні, яку вивявив самостійно]
Суддя: Сталінізм звинувачується також у здійсненні суцільної колективізації, в ході якої постраждали мільйони селян. Слово надається прокурору.
Прокурор: У 1929 – 1937 рр. було здійснено суцільну колективізацію. Селян насильно заганяли до колгоспів, забирали зерно, реманент, худобу, продукти харчування. Просимо заслухати свідка звинувачення.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення – сільському активісту, який втілював у життя політику суцільної колективізації.
Свідок (сільський активіст): [від імені сільського активіста оповідає про участь у розкуркуленні та колективізації].
Суддя: Слово надається судовому експерту – професійному історику.
Експерт (історик): Восени 1932 – навесні 1933 рр. голодувало близько 50 млн. людей на Україні, Північному Кавказі, в Казахстані, Поволжі, Західному Сибіру, на Півдні Центрально-Чорноземного району. За ці місяці населення країни скоротилося на 7,7 млн. чоловік. Втім в розпорядженні держави були необхідні запаси хліба. Чому люди голодували? Голод мав штучний характер й мав на меті подолання опору селянства радянській владі.
Доведені до відчаю люди вночі прокрадалися на колгоспні поля й ножицями зрізали колоски, щоб зварити бодай кашу голодним дітям. 7 серпня 1932 р. вийшов закон про охорону колгоспної власності: за крадіжку колгоспної власності винні каралися розстрілом або 10 роками ув’язнення. Цей закон отримав в народі назву „закон про три колоски”. Нарком юстиції М. Криленко у січні 1933 р. наводив такі дані про застосування закону: за 5 місяців 1932 р. було засуджено 54645 осіб, з них до розстрілу – 2110 осіб. Тільки у червні 1933 р. харківський суд виніс 1500 смертних вироків.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення – селянину, який пережив голод.
Свідок (селянин, який пережив голод): [учень озвучує виявлені ним свідчення про Голодомор].
Прокурор: Саме тоді голова Центрвиконкому СРСР М. Калінін стверджував, що „селянські й робітничі низи, що становлять більшість населення, харчуються нині краще, вдвічі краще, ніж харчувалися до революції, ніж вони харчуються нині у всьому капіталістичному світі”. Прошу надати слово колгоспницям.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення – колгоспницям.
Свідки (колгоспниці):
Мы в колхоз пошли, товарка, ‑
Были юбки складками.
А теперя щеголяем
На заду заплатками!

Брюхо голо, лапти в клетку,
Выполняем пятилетку.
Кто за гриву, кто за хвост,
Растащили весь колхоз.

Говорят, в колхозе худо,
А в колхозе хорошо.
До обеда ищут сбрую,
А с обеда колесо.
Под окном собака лает,
Не собака – бригадир:
Выходите на работу,
А то хлеба не дадим!
Прокурор: отже, сталінізм звинувачується у запровадженні суцільної колективізації, яка:
Спричинила гибель 4,5 (7,7) мільйонів людей. Р. Конквест: „Кількість жертв у справжній війні проти селянства, розв’язаній тоді Сталіним у межах однієї держави, перевищувала загальну кількість загиблих у всіх країнах під час Першої світової війни”.
Підірвала виробничі сили села. Так, поголів’я великої рогатої худоби зменшилося у 1934 р. вдічі порівняно з 1928 р.
Зруйнувала селянство як соціальну верству. Селяни були відчужені від землі і результатів власної праці, не мали громадянських прав, паспортів, не могли змінювати місце проживання й залишати колгосп без особливих обставин. Фактично в СРСР було відновлене кріпосне право, але замість селян з’являється нова верства – колгоспники.
Зруйнувала особливу селянську культуру. Селяни перетворилися на покірних виконавців команд керівництва. Відбулася руйнація життєвого укладу, духовних і моральних цінностей притаманних саме селянам: поваги до землі, худоби, праці. Формуються байдужість до результатів власної праці, безгосподарність, злодійкуватість, страх.
Суддя: Слово надається адвокату.
Адвокат: Ваша честь, дійсно, колективізація запроваджувалася досить суворими методами. Але кошти, вилучені з села, йшли на розбудову промисловості. Ще у 1925 р. було прийнято рішення про індустріалізацію країни. Саме тут було досягнуто важливих успіхів. В стислі терміни було створено потужну важку промисловість, забезпечено економічну незалежність СРСР, здійснено перехід від аграрного до індустріального суспільства. Прошу надати слово судовому експерту.
Суддя: Слово надається судовому експерту.
Експерт (історик): У 1913 р. обсяги виробництва російської промисловості дорівнювали французьким, становили половину британських, третину німецьких й 10-15% американських. У 1940 р. в СРСР в середньому вироблялось більше, ніж у Франції, у 2,5-4 рази, Англії – в 1,3 рази. Обсяги радянського виробництва майже зрівнялися з німецькими й становили 1/3 американських. Країна вийшла на 2-3 місце у світі й на 2 місце в Європі за обсягами промислового виробництва. Змінились показники з розрахунку на душу населення. У 1913 р. Росія відставала від Франції та Великої Британії у 4-6 раз, а від США та Німеччини у 15-20 раз. Наприкінці 1930-х рр. цей показник становив 3-5 рази.
Прокурор: Проте індустріалізація вкрай негативно позначилася на рівні життя населення. Про катастрофічне становище селян суду вже було надано докази. Крім того, було скорочено виробництво товарів легкої та харчової промисловості на користь важкої. В країні почався дефіцит товарів споживання, було запроваджено карткову систему, збільшено податок на прибуток й введено примусові підписки на позики державі. Індустріалізація здійснювалась насамперед за рахунок ентузіазму населення (стаханівський рух) та примусової праці у системі ГУЛАГ. Просимо заслухати свідка звинувачення.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення – колишньому в’язню трудового табору.
Свідок (колишній в’язень трудового табору (ГУЛАГу): [учень озвучує підготовлену ним заздалегідь довідку].
Суддя: Слово надається адвокату.
Адвокат: Дійсно, існували перегиби на місцях, пов’язані з тим, що урядовці невірно тлумачили вказівки партії. Відомо, що на шляху до вищої мети слід було подолати певні труднощі. Адже мета виправдовує засоби. Чи має вартість життя окремих людей, якщо йдеться про світовий комунізм?
Але хочу звернути вашу увагу на позитивні характеристики звинувачуваної сторони. В 1930-ті рр. будувалося суспільство соціальної справедливості, в якому всі мали бути рівні, не було багатих та бідних. Повагою користувалися люди праці, особливо передовики виробництва – стахановці.
Прокурор: Заперечую, ваша честь. У звинувачення є докази, що соціальна рівність в радянському суспільстві була скоріше гаслом, ніж реалією. Так, у 1936 р. на одній з донецьких шахт 60 робітників (стахановців) отримували від 1000 до 2500 крб., 75 – 800-1000 крб., 400 – 500-800 крб., а всі інші – в середньому 125 крб. При цьому тих, хто буде стахановцем, часто визначала адміністрація. Прошу надати слово свідку звинувачення.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення послу США в СРСР у 1937 – 1938 рр. Дж. Девісу.
Свідок (посол США в СРСР у 1937 – 1938 рр. Дж. Девіс): „Мені вдалося побувати в Донбасі й у Дніпропетровську. Радянський уряд відмовився через необхідність від багатьох своїх комуністичних принципів. Ідея „безкласового” суспільства руйнувалась і продовжує руйнуватись на практиці. Сам уряд – бюрократія з усіма ознаками класу: особливі привілеї, кращі умови життя тощо. Усюди – від верху до низу – бачимо ознаки класів.
У промисловості класи розвиваються на основі принципу вищої оплати за продуктивнішу працю. Мабуть, комуністи-теоретики зіткнулися з реальністю й були змушені враховувати особливості людської психології: особистий інтерес і винагороду за працю. „Безкорислива” система виробництва, як з’ясувалося, веде до застою”.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення американському журналісту Карлу Кітчену.
Свідок (американський журналіст Карл Кітчен): „Хто ще добре і навіть розкішно живе в СРСР – це видні комуністи.
Сановники їздять у 8-цилиндрових автомобілях, живуть у прекрасних квартирах, прикрашених картинами, „взятими в борг” із музеїв і приватних квартир колишніх власників, і мають чудові вина і першокласну кухню.
Але їх меншість. Більшість комуністів живе скромно, і це можна сказати навіть про лідерів, що намагаються показати приклад скромності своїм підлеглим...”.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення Вірі Пиріжковій.
Свідок Віра Пиріжкова: „Хто там сидів по ієрархії, як вони були одягнені, на це я ніколи не звертала уваги, що, звичайно, не означає, що інші не звертали уваги.
Ми знали, що ця ієрархія є, але типова номенклатура, яка вже не так боялася за своє фізичне існування й матеріальне, утворилася після війни. А в той час ніхто не був застрахований, і найвищі ієрархи, які також могли поплатитися головою.
Рівність, яка означає, що кожен може в будь-який момент і без жодної провини втратити життя – це також дуже страшна рівність”.
Адвокат: Проте в СРСР населення було соціально захищеним. Існувало безкоштовне медичне обслуговування, відпочинок за рахунок профспілок, робітникам і колгоспникам стала доступною вища освіта. Зокрема, у червні 1931 р. наркомздрав затвердив правила прийому до медичних інститутів. Під час осіннього прийому в інститутах мало бути надано не менш як 60 відсотків місць робітникам, наймитам, біднякам та колгоспникам. Перевагу під час прийому мали робітники-ударники, члени їхніх родин та діти медичних працівників. Прошу надати слово свідку захисту.
Суддя: Слово надається свідку захисту студенту Криворізького гірничорудного технікуму Гриві Олексію Олексійовичу.
Свідок захисту (у 1936 р. – студент Криворізького гірничорудного технікуму Грива Олексій Олексійович):
„...Я, студент Криворізького гірничорудного технікуму, відслужив у Червоній армії і, незважаючи на те, що я був безпритульним ... я все-таки виріс, мені дали можливість стати людиною.”
Прокурор: Ваша честь, слідство має докази, що при вступі до вузів соціальне походження мало важливе значення. Так, фактично неможливо було вступити вихідцям з родин службовців – колишньої інтелігенції. Прошу надати слово свідку звинувачення.
Суддя: Слово надається свідку звинувачення, який у 1928 р. мешкав у Харкові.
Свідок звинувачення (з листа, нелегально відправленого за кордон у жовтні 1928 р. з Харкова):
„Вузівська молодь, як небо від землі, відрізняється від дореволюційного студентства... Бойове гасло – університет для робітників та селян. Передусім для комсомольців і робфаківців... Для дітей службовців, тобто колишньої інтелігенції, встановлено „процентну норму”: величезний конкурс на мізерну кількість вакансій... Хто щасливо проскочив через сито приймальних комісій з їхнім класовим підходом і політичним „сиском”, той тихіше води, нижче трави. Вилетиш миттю за найменшою підозрою. „Сиск” ведеться ізсередини за принципом „самообслуговування”: в трудовій школі – однокласниками-„шпіонерами”, у вузі – студентськими „коміщейками”. А нові студенти „від сохи” старанно „гризуть граніт науки” і в кращому випадку полохливо озираються навкруги...
Кваліфікована інтелігенція – професори, інженери, лікарі, адвокати – в масі своїй „осовітилась” і боїться змін. Більшість сяк-так влаштувалась і боїться змін...”
Суддя: суд отримав докази обох сторін і йде для обговорення вироку.

[Заслуховується думка незалежних експертів щодо роботи суду].

Суддя: [Зачитує вирок].

Автор : Олена Гринь

Поділитися

Схоже