Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст.: конспект теми

Факти:
Включення українських земель до складу Російської імперії. Адміністративно-територіальний поділ українських земель. Промисловий переворот та зародження ринкової економіки. Розвиток   національного руху.   Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів. Повстання під проводом У. Кармалюка.
Дати:
1798 р. - вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського;
грудень 1825 - січень 1826 рр. - повстання Чернігівського полку;
1830-1831 рр. – Польське повстання
1846 -1847   рр. - діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Персоналії:
І. Котляревський, М. Костомаров, П. Куліш, М.Гулак, Т. Шевченко
Поняття та терміни:
«промисловий переворот», «нація», «національне відродження», «національна ідея», «декабристи», «масонство»
Позначати на картосхемі українські губернії у складі Російської імперії.

                     Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Росії

На початку ХІХ ст. у складі Росії – 4 українські регіони: Слобожанщина, Лівобережна Україна, Правобережна Україна, Південна (степова) Україна.
На підвладні Росії українські території було поширено адміністративний устрій, започаткований імператором Павлом І 1796 р.
Регіони                    Губернії                         Генерал-губернаторства
Слобожанщина,      Харківська                         Малоросійське
Лівобережжя           Чернігівська
         Полтавська
Правобережжя         Київська    Київське
   Волинська
                                  Подільська
СтеповаУкраїна,
ПівнічнеПричорноморя
і Приазовя, Крим     Катеринославська НоворосійськоБессарабське
Херсонська
      Таврійська
Губернії ділилися на повіти.

У першій половині ХІХ ст. – правління імператорів Олександра І (1801–1825) і Миколи І (1825–1855).
Росія проводила політику національного гноблення.
1831 р. – ліквідація магдебурзького права на Лівобережжі, 1835 р. – у Києві
1840 р. – скасовано Литовський статут на Правобережжі (поширено російські судочинство, адміністрацію).

1806 – 1812 рр. – російсько-турецька війна
- основний тягар – на Україну (воєнні дії – у Бесарабії = південний захід Одеської області): забезпечення армії та мобілізація.
1812 р. – Бухарестський мирний договір:
- до Росії приєднано Бесарабію (у трьох повітах проживали українці)

1812 р. – російсько-французька війна
- воєнні дії на території України не відбувалися
- поділ серед українського суспільства: частина сподівалася на відновлення автономії України Францією, більшість – за допомогу Росії (сподівалися, що Росії на знак вдячності відновить козацькі привілеї. Наприклад, Коляревський надав кошти на ополчення).
- було сформовано козацьке і земське (з кріпаків) ополчення (70 тис. осіб). Але участь у воєнних діях брали тільки Полтавський і Чернігівський полки.
- привілеїв не було надано (козацьким полкам спочатку надали, але у 1816 р. їх демобілізували, привілеї скасували).

1828 – 1829 рр. – російсько-турецька війна
- близько до України, але не на її території
- козаки Задунайської Січі на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким перейшли у межі Російської імперії
- було створено Запорозьке військо - у 1832 р. перейменоване в Азовське козаче військо, розташоване на узбережжі Азовського моря. Існувало до 1866 р., коли більшу частину переселили на Кубань, а решту перевели у селянський стан

З 1816 р. в Російській імперії почали створюватися військові поселення (запровадив міністр Аракчеєв).
Мета: зменшити державні витрати на утримання армії.
Державні селяни переводилися у категорію військових поселенців: мали займатися сільським господарством та утримувати 1-2 солдатів + сувора дисципліна, муштра.
На Україні були засновані на Слобожанщині, Південній Україні, Поділлі (Харківщина, Катеринославщина, Київщина, Херсонщина, Поділля).
Реформа провалилася, Кримська війна 1853 – 1856 рр. з Туреччиною завершилася поразкою + повстання у військових поселеннях.1857 р. – військові поселення було скасовано.

                                Cуспільно-політичне життя у п. п. ХІХ ст.Течії:               1) українська – за національне визволення
                       2) польська (Правобереж. Укр.) – за відновлення незалежності Польщі у
                                                                                   межах Речі Посполитої
   3) російська – за реформування Рос. імперії

Кінець XVIII – початок ХІХ ст. – початок українського національного відродження (особливість: не у політичній, а в інтелектуальній сфері).
Кінець XVIII – початок ХІХ ст. – створено «Історію Русів» анонімного автора. Ідея – право України на незалежність.
1798 – вийшла друком «Енеїда» Котляревського (початок нової укр. літературної мови).

З кінця XVIII ст. – рух частини дворянства за автономію (нащадки коз. старшини).
1787 – Василь Капніст очолив групу автономістів, яка опрацювала проект відновлення козацького війська (рос. уряд не схвалив проект).
1791 – «таємна місія Капніста» до прусського короля: відвідав Берлін з метою залучення Прусії до підтримки укр. визвольних змагань (але пруссько-рос. відносини нормалізувалися ® реальних наслідків подорож не мала.

Масонство – ідеї всесвітнього братерства, рівності, самовдосконалення людей.
Об’єднувались у ложі (в Укр. виникали з кінця ХVIII ст.). Найбільш відомі:
«Любов до істини» (1818 – 1819) – у Полтаві, близько 20 осіб, у т. ч. Котляревський. Діяла легально, була закрита царським указом.
1821 р. на її базі утворено таємне «Малоросійське товариство» (очолив Василь Лукашевич). Мета: незалежність Укр. Діяло до 1825, переслідування.

Декабристи (рос. течія) – представники дворянства, виступали за повалення царату, скасування кріпацтва.
1816 – створено «Союз порятунку» у СПб. – перша таємна організація офіцерів
- з 1818 – «Союз благоденства». Один з осередків – Тульчин на Укр., де був розташований штаб армії.
1821 – «Союз благоденства» розпався, утворилися:
«Південне товариство»            «Північне товариство»
центр – Тульчин                           центр – СПб.
осередки – у Кам’янці, Василькові             Муравйов – програмний документ–
очолив полковник Пестель,                                      Конституція:
входили офіцери        1. Рос. – конституційна монархія
полків, які перебували в Укр.           2. часткове відновлення укр. державності: Рос. –
Пестель уклав програмний документ Півд.       федерація з 14 д ержав і 2 областей з самостійним
товариства – «Руську Правду»:            управлінням: ств. Чорноморську
скасування кріп. права, соціальної нерівності,   державу з центром у Києві та Українську -
демократичні свободи                  у Харкові.
ліквідація самодержавства, Рос. – республіка
не визнавалося право на самовизначення українців,
Укр. мала входити до складу Рос.
1823 – у Новограді-Волинському утв. Товариство об’єднаних слов’ян, згодом приєдналося до Південного товариства: за добровільне об’єднання слов’янських народів у федерації.
14.12.1825 – повстання декабристів на Сенатській площі у СПб., придушено.
29.12.1825 – 3.01.1826 – повстання Чернігівського полку – захопили Васильків, але народ не підтримав, були розбиті.

1830 – 1831 – польське повстання. Очолили офіцери. Мета – відродження державності Польщі. Було придушене. Рос. уряд посилив русифікацію Польщі, але зменшився польський тиск на укр. населення Правобережжя.

                      Кирило-Мефодіївське братство
                                         (січень 1846 – березень 1847)
Розвиток укр. національної ідеї: 1840 – у СПб. вперше надруковано «Кобзар» Т. Шевченка, у якому майбутнє України пов’язувалося з усім народом (раніше – з козацькою старшиною).
Заснували Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський.
Входило 12 осіб (молоді вчені, письменники, студенти), у т. ч. П. Куліш. Був пов’язаний з діяльністю братства Т. Шевченко.
Програмні положення:
«Книга буття укр. народу» («Закон Божий») – написав М. Костомаров:
історія Укр. від давніх часів до середини ХІХ ст. – трагедія укр. народу, розділеного на частини
історичне покликання України: підняти слов’ян на боротьбу за відродження.
«Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія»:
- створення слов’янської федерації зі столицею у Києві
- парламент слов’янських держав – сейм (у Києві)
- республіканське правління кожної слов’янської держави
- свободи слова, друку, віри; загальна освіта
- скасування кріпацтва
- засіб боротьби – проповідь, поширення освіти.
Поширювали програмні документи, твори Т. Шевченка, пропагували ідеї, збиралися, обговорювали.
Течії – поміркована (еволюційний шлях, більшість членів) і радикальна (меншість, Т. Шевченко).
За доносом було покарано: Костомаров, Куліш – 1 рік заслання, Гулак – 3 р. ув’язнення, Т. Шевченко – 10 р. у солдати.
Значення: вплив на подальший розвиток національного руху.

                        Соціально-економічні відносини у першій половині ХІХ ст.
     Криза поміщицького господарства, яке базувалося на малоефективній праці залежних селян, використанні примітивних знарядь праці, часто мало натуральний характер, було екстенсивним.
     Зростали потреби поміщиків, а відтак зростав визиск селян: панщина до 6 днів, «місячина» (відбирали земельний наділ в селян, які мали працювати за місячний продуктовий пайок) тощо.
    Урочна система виконання панщини – селянин отримував урок – завдання, яке мав виконати за день, а реально потребувало 2-3 дні.
    Неефективність господарювання поміщиків призводила до розорення, закладали маєтки під позики.

зростання попиту на с/г продукцію

поглиблення спеціалізації (Південна Україна – збіжжя; Правобережжя – цукровий буряк; Полтавщина, Чернігівщина – коноплі, тютюн, Катеринославщина, Херсонщина – льон)

проникнення товарно-грошових відносин у с/г (особливо у господарствах великих землевласників):

розширення виробництва

технічні вдосконалення

здача землі селянам в оренду тощо

     Але заглиблювалися протиріччя з феодальною системою.
    Обезземелення селян (у середині ХІХ ст. – близько 25 %) призводило до зростання ролі промислів, зростання великої кількості вільних робочих рук
     Початок промислового перевороту (перехід до машинного виробництва) – в Україні – з 1830-х до 1880-х рр. (в Європі почався на початку ХІХ ст.) = зародження ринкової економіки.
На зміну мануфактурному виробництву – фабричне з використанням машинної техніки
прояви: використання парових двигунів, поява машинобудівних заводів.
       Першим пром. переворот охопив цукроваріння (в Україні – 70% цукрових заводів Російської імперії), кам’яновугільну промисловість (Донбас)
    Розвиток міст (з’являлися підприємства, що призводило до зростання кількості мешканців, економічного піднесення міст).
     Південна Україна – загальноросійські порти (Одеса з 1817 р. – порто-франко – вільний порт, куди було дозволено безмитний ввіз і продаж іноземних товарів; Миколаїв; Херсон)
зменшення відсотку українців у містах (зростання чисельності росіян, євреїв та ін.)

Розвиток торгівлі:

поява ярмарок всеросійського значення (наприклад, у Києві – Контрактовий ярмарок)

українські товари – переважно с/г

розвиток зовнішньої торгівлі (зростання ролі чорноморських і азовських портівв – 1/3 експотру у середині ХІХ ст.)

Вивозили: хліб, мед, віск, рибу, худобу.

Імпорт: предмети розкоші (шовк, одяг, взуття, вино, прянощі) + машинні вироби (техніка).

Зміни у соціальній структурі населення: поява капіталістів, робітників, розшарування селян.

   Опір українського населення
    Селянська боротьба – стихійний, локальний характер
    Повстання у військових поселеннях:
1819 р. – повстання у Чугуєві. Почалося з відмови населення косити державне сіно. Тривало більше 1 місяця. Жорстока розправа.
1817-1819 – повтсання Бузьких козаків на Херсонщині.
1813 – 1835 – селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармалюка.
Рекрут, втік, повернувся на Поділля, очолив селянський рух. Загинув.
1855 – «Київська козаччина»1853-1856 – Кримська війна (Росія проти Туреччини, Англії, Франції, Сардинії). Для війни – українські ресурси, що призвело до погіршення життя селян, заворушень.
Почалося з чуток, що формується козацьке ополчення: нібито якщо селяни запишуться, їх буде звільнено від повинностей, отримають землі, угіддя.Селяни записувалися у списки, відмовлялися виконувати панщину, захоплювали поміщицьке майно, землі.
Рух охопив Київщину. Був придушений.
1856 – «Похід у Таврію за волею».