Колегам, учням та усім небайдужим до історії пропоную поміркувати над питанням:
які історичні проблеми на сьогодні є найбільш актуальними для обговорення в українському суспільстві?
Поділитися
Схоже
Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія. 11 клас
Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія. 11 кл.
Цікаві факти про традицію різдвяних листівок в Україні
В Україні за традицією ще триває цикл
різдвяних свят. Втім новорічні та різдвяні привіт
Карти до теми "Друга світова війна"
Східний фронт (22 червня - 5 грудня 1941 р.)
Воєнні дії в Європі (19 листопада 19
ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ВКЛЮЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО
&nb
19 comments
commentsЦікаво поставлене питання і завжди актуальне в рамках, власне, української історії) Таких історичних актуальних "проблем" доволі значна кількість. Я б особисто виділив процес формування українського народу у ХІІІ-XVI ст., теми на кшталт "Стародубщина - прадавня українська земля", так і теми пов'язані з історією відносин Криму з Україною. Додатково не менш актуальними нині виявляться теми, пов'язані з розглядом відносин Україна-Росія. В такі вже часи живемо і таку вже моду маємо)
ReplyТак, безумовно, політичні реалії впливають на коло історичних проблем, які привертають першочергову увагу.
ReplyНа мою думку, це, перш за все, тема відносин України та Росії, а також проблема перебування Криму в складі СРСР, України. Інші теми - Українська революція 1917-1921 рр., прблема політичного розвитку України в 1991-2013 рр.( аналіз дій українських урядів, які, зрештою, і привели до військової кризи в Україні).
ReplyЯ вважаю, що на сьогодні актуальною проблемою є прагнення українів до створення власної, незалежної держави на всіх етапах перебування під владою, утисками та гнітом інших держав ; вдалі і невдалі спроби її створення.
ReplyАктуальною на мій погляд, є промблема українського державотворення на різних його етапах. Відома істина, що історія є циклічною. Втрата українцями власної державності у попередні періоди, які були суттєво віддалені один від одного у часі, значною мірою була зумовлена дуже схожими причинами. Вивчення цього досвіду потрібно і сучасному суспільству, і українському політикуму, щоб найгірше не повторилося знову... Актальним також, як намене, залишається питання, чому значна частина українського суспільства в оцінці національних героїв (таких, як наприклад, І. Мазепа, С. Бандера) досі залишається у полоні імперських стереотипів і оцінок.
ReplyНа мою думку, досить актуальною може бути тема формування української державності за часів Київської Русі, позаяк багато історичних дискусій теми "Україна-Росія" йдуть коренями до давньоруського часу. Також важливо розвивати такий сучасний напрямок історичної науки, як історія повсякденності, і на цій основі вивчати еволюцію менталітету, самосвідості українського народу в різні історичні періоди. І, звичайно, як було зазначено вище, історія повинна відкликатись "на злобу дня"
ReplyВажливо було б також комплексно вивчити таку тему, як "Огляд помилок видатних українських державотворців у історичній перспективі"
ReplyОднозначно, і це видно з попередніх коментарів актуальними є питання формування українсько державності. Навіть не стільки важливо, якою за формою правління мала бути ця держава. Головна теза про те, що держава мала бути незалежною,національною. (Козацька держава, за УЦР, під час Гетьманату(1918), за Директорії та чого прагнули ОУНівці). Усі вони бачили радикально різну форму правління.
ReplyТакож проблематика формування території України. В умовах Україно-російського інформаційного протистояння знову в центрі уваги не лише істориків, а й суспільства актуалізуваллася проблематика Другої світової війни. Тож, розвінчання міфів, створених російськими істориками та політтехнологами ще з часів СРСР. УІНП щойно видав книгу "Війна і міф. Невідома Друга світова". Там багато чого цікавого і дискусійного.
ReplyНу, і звісно ж, декомунізація. Актуальність позбавлення від совка у головах. Одним із засобів є декомунізація.
ReplyДійсно, цілком погоджуюсь з усіма коментарями. Зазначені проблеми охоплюють найбільш актуальні, надто в умовах зовнішньої агресії, аспекти нашої історії: державотворення, декомунізація, розвінчання міфів тощо.
ReplyМене особисто, завжди цікавить процес формування еліт. Для сучасної України це мега актуально. Бо яка еліта, її ідентичність, іі ідеали - таку державу, врешті, і матимемо. Проблема ця повязана і з економічними перспективами країни (без заможного прошарку важко побудувати заможну державу) і з направленням духовного зростання нації. Безумовно, тут потрібен час та наполегиливі старання багатьох.
ReplyБезумовно, для процвітання нашої країни важливо формування національно свідомої еліти, яка своє майбутнє пов’язуватиме саме з Україною. Відтак важливий історичний досвід. Надії у цьому сенсі покладаю на сучасних старшокласників (зокрема, й ліцеїстів).
ReplyА особисто я думаю, що Україна стане сильною та економічно розвиненою державою лише при авторитарній владі, що спиратиметься на загальнонаціональну підтримку. Бо наша "демократія" за 25 років незалежності завела країну у глибоку прірву. Недаремно ще ОУНівці, керуючись ідеологією Д.Донцова, хотіли встановити в Україні тоталітарний режим. Можливо, я помиляюсь, але я дійсно так думаю.
ReplyКожен має право на власну точку зору. Просто ідеї Д.Донцова визрівали в дещо інший час, коли людство мало дещо менший історичний досвід. Вова,Вам не здається, що якось так приблизно думало населення Італії у 1920-ті, Німеччини у 1930-ті? Можливо, над нашою "демократією" треба ще працювати?
ReplyНа мою думку, найголовнішою історичною проблемою є вплив Радянського Союзу на сьогодення. Вже минуло більше ніж 24 роки від розпаду СРСР, але до цих пір чутно його відлуння. Це стосується світогляду людей, які звикли жити за тогочасними порядками і тому в дечому намагаються прищеплювати їх сучасній молоді.Через це іноді виникають конфлікти, які повністю не мають сенсу.Також ми всі могли бачити, що відлуння Радянського Союзу до деяких пір ховалося в пам'ятниках "видатних діячів" того часу, в назвах вулиць та закладів. Повинна додати, що СРСР в чомусь навіть вплинув на покоління, яке зовсім в ньому не жило. Наприклад, моє.
ReplyОлена Володимирівна, я розумію, що приблизно так думали фашисти, нацисти. Однак я іншого виходу просто не бачу. Ментальніть українців не пристосована до демократії. Ми дбаємо більше про себе, ніж про оточуючих людей. І чиновники теж не виключення. Однак якщо до влади прийде людина, яка дійсно буде вболівати за інтереси нації, то наші справи підуть на краще. А доки при владі ціла купа чиновників-корупціонерів, Україна ніколи не стане сильною державою, а нація приречена на вимирання.
ReplyВова, знаю дуже багато людей, які дбають не тільки про себе, щиро вболівають за загальну справу, Україну, оточуючих людей. На жаль, чиновників серед них дійсно немає (може, тому що знайомі мої переважно з інших кіл). Як на мене, формування національної політичної еліти (у справжньому розумінні) ще триває. Ті, хто звик грати за старими правилами, навряд чи зможуть (чи схочуть) щось по-справжньому змінювати. Тому тут скоріше все залежить від вашого покоління - народжених у незалежній Україні, коли демократичні цінності вже були проголошені пріоритетом. Адже рано чи піздно нинішні політики відійдуть в історію. Чи зможете і схочете Ви дбати про інтереси нації? Сподіваюсь, що так.
ReplyЩо ж до очікувань месії, який прийде і всіх врятує, то, як мене, це утопія. Як то кажуть, порятунок потопаючих - справа самих потопаючих. Напевне, нам треба починати з себе.
Так, Даша, безумовно. Дійсно, впливи радянського минулого відчутні понині, причому не тільки у світогляді тих, хто народився в СРСР, а й серед частини молоді. Справа не тільки у певному погляді на ті чи інші історічні події, але й на рівні свідомості: моя хата з краю, звичайна людина нічого все одно не вирішує, тому може не йти на вибори, брати гроші від кандидатів і т. п. Тому важливою є декомунізація, закон про яку ухвалений.
Reply