До дня народження Петра Могили

До дня народження Петра Могили

В останній день 1596 року, 31 грудня (10 січня 1597 р. за старим стилем) народився Петро Могила – архімандрит Києво-Печерського монастиря, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха, канонізований Церквою.

У новому 2016 р. відзначатимемо 420-ту річницю від народження цього непересічного українського політичного, церковного і освітнього діяча. Тож доречно згадати про його внесок в українську історію.

Насамперед згадаємо, що він походив з роду молдовських господарів, його батько Симеон Могила був правителем Валахії та Молдавії, а юний Петро вважався претендентом на престол Молдавського князівства. Втім у 1607 р. внаслідок боротьби за владу його батько загинув, а родина Могил перебралася на українські землі Речі Посполитої. Слід зазначити, що їх пов’язували тісні зв’язки з багатьма впливовими магнатськими родинами Польщі, втім Могили залишилися вірними православ’ю. Петро Могила, ймовірно, навчався у Львівській братській школі. Існують припущення, що надалі він продовжував освіту у Європі. Цікаво, що майбутній митрополит спершу розпочав військову кар’єру, брав участь у Цецорській битві з турками 1620 р. та у Хотинській війні 1621 р.

У 1627 р. 30-річного Петра Могилу було затверджено на посаді архімандрита Києво-Печерської Лаври – найбільшого православного монастиря Речі Посполитої. Відтоді він цілковито присвятив себе справам церкви, освіти, культури. У 1632 р. Петра Могилу було обрано Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі.

Слід згадати, за яких історичних обставин він посів митрополичу кафедру. На той час православ’я перебувало у глибокій кризі, після Берестейської унії 1596 р. посилилась релігійна боротьба на українських землях між представниками трьох ворогуючих конфесій – православними, уніатами та католиками. Польський уряд не визнавав православну церкву та її ієрархів, на православні маєтності претендували греко-католики.

Новообраний митрополит заходився активно відновлювати позиції православної церкви. Насамперед було досягнуто згоди з польським королем, який у 1632 р. визнав православну церкву, гарантував православним права, рівні з уніатами.

Петро Могила вжив заходів, спрямованих на оновлення церковного життя:

· запроваджено постійний нагляд за дисципліною духівництва, порядком богослужінь;

· започатковано проголошення священиками виховних проповідей для парафіян по неділях і у свята;

· обмежено права магнатів втручатися в церковні справи на території своїх маєтків;

· збільшено кількість і оновлено зміст церковних книжок;

· відновлено духовні святині православ’я (Софійський собор, Церкву Спаса на Берестові, Трьохсвятительську і Михайлівську церкви Видубицького монастиря тощо);

· приділялася увага підвищенню культурно-освітнього рівня православних священиків та суспільства загалом. Так, у 1632 р. було засновано Київську колегію (згодом – Києво-Могилянська академія), яка упродовж тривалого часу лишалася єдиним навчальним закладом вищого типу у всій Східній Європі.

Значення діяльності Петра Могили, спрямованої на розбудову церковного і культурного життя України, неможливо перебільшити. Недарма час, протягом якого він був митрополитом, називають Могилянською добою. Київська митрополія за Петра Могили була найбільш самостійною та авторитетною. Українська православна церква в середині XVII ст. стала значною силою національно-релігійного визволення. Невипадково основним гаслом Української національної революції середини XVII ст. була боротьба за віру.

У 1996 р. Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій.