ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIV СТ.

УРИВОК З ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ ПРО БЕРЕСТЯ ТА ВОЛОДИМИР ПІСЛЯ МОНГОЛО-ТАТАРСЬКОЇ НАВАЛИ

ХІІІ ст.

[Кінець березня – початок квітня 1241 р.]

Данило тим часом прибув із братом до Берестія, і не змогли вони вийти на поле [бою] через сморід од безлічі вбитих. А в [городі] Володимирі не зосталося [жодного] живого. Церква святої Богородиці наповнена була трупами, інші церкви [теж] були наповнені трупами і тілами мертвих.

Літопис руський / [пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич]. — К., 1989. – C. 398.

УРИВОК З «ІСТОРІЇ МОНГОЛІВ»

ПЛАНО КАРПІНІ ПРО РУЙНУВАННЯ РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

ПІД ЧАС МОНГОЛО-ТАТАРСЬКОЇ НАВАЛИ

Середина ХІІІ ст.

Вони пішли проти Русії і здійснили велике побиття у землі Русії, зруйнували міста та фортеці і вбили людей, обложили Київ, який був столицею Русії, і після тривалої облоги вони взяли його і вбили мешканців міста; тому, коли ми їхали через їх землю, ми знаходили незліченні голови й кістки мертвих людей, що лежали в полі; бо це місто було досить великим і дуже багатолюдним, а тепер воно зведене майже нанівець: ледве є там двісті будинків, а людей тих вони тримають в найтяжчому рабстві. Рухаючись звідси, вони боями спустошили всю Русію.

Перекладено за виданням:

Джиованни дель Плано Карпини. История монгалов / П. Карпини // Путешествие в восточные страны Плано Карпини и Рубрука / [пер. А. И. Малеина; под. ред. Н. П. Шастиной]. – М., 1957. – С. 46 – 47.

Завдання до джерел:

1. Порівняйте свідчення Плано Карпіні і Галицько-Волинського літопису про наслідки монголо-татарської навали.

УРИВОК З «ІСТОРІЇ МОНГОЛІВ» ПЛАНО КАРПІНІ ПРО ВІДВІДИНИ КИЄВА У 1246 р. ПІД ЧАС ПОДОРОЖІ ДО ЗОЛОТОЇ ОРДИ

Середина ХІІІ ст.

Після цього цей вищеназваний князь [Василько ¹. – Авт.] послав з нами до Києва одного служителя. Тим не менш все ж ми їхали постійно у смертельній небезпеці через литовців, котрі часто і таємно, наскільки могли, здійснювали набіги на землю Русію і особливо у тих місцях, через які ми мали проїздити; і так як більшу частину людей Русії було перебито татарами або відведено у полон, то вони тому зовсім не могли чинити їм сильний спротив, а з боку самих руських ми були у безпеці завдяки вищевказаному служителю. Звідси, з Божої милості і позбувшись від ворогів Христова, ми прибули до Києва, котрий служить столицею Русії; прибувши туди, ми мали нараду про нашу подорож з тисяцьким та іншими знатними людьми, які були там само. Вони нам відповіли, що, якщо ми поведемо у Татарію тих коней, котрі були у нас, то вони усі можуть померти, оскільки лежав глибокий сніг; і вони не вміли добувати копитами траву під снігом, подібно коням татар, а знайти їм для їжі що-небудь інше не можна, тому що у татар немає ані соломи, ні сіна, ні корму. Тому ми після наради вирішили залишити їх там з двома слугами, котрі мали охороняти їх. Внаслідок цього ми мали дати подарунки тисяцькому, щоб здобути його прихильність для отримання собі підвод і провідників. ‹…›

Отже, влаштувавши усі ці справи у Києві, на другий день після свята Очищення Нашої Владичиці ², ми на конях тисяцького і з провідниками спішно попрямували з Києва до інших варварських народів. Ми прибули до якогось селища, що звалось Канов ³, яке перебувало під безпосередньою владою татар. Начальник же селища дав нам коней і провідників до другого селища, начальником якого був алан на ім’я Міхей, людина, сповнена всякої злоби і підступності. Саме він послав проти нас до Києва деяких своїх охоронців, щоб неправдиво повідомити нам від імені Коренці ⁴, щоб ми вважалися послами і щоб з’явились до нього. І хоча це неправда, він робив це для того, щоб мати можливість здобути від нас дари. ‹…›

І, щоб не виникло у кого-небудь сумніву, що ми були у землі татар, ми записуємо імена тих, хто там нас знайшов. Король Даніїл Руський ⁵ з усіма воїнами і людьми, саме з тими, котрі прибули з ним, знайшов нас поблизу ставок Картана ⁶, одруженого з сестрою Бату; у Коренци ми знайшли київського сотника Монгрота і його товаришів, котрі проводжали нас певну частину шляху, а до Бату прибули вони раніше за нас. У Бату ми знайшли сина князя Ярослава ⁷, котрий мав при собі одного воїна з Русії, на ім’я Сангор; він родом коман ⁸, але тепер християнин, як і інший руський, що був нашим тлумачем у Бату, з землі Суздальської. У імператора татар ми знайшли князя Ярослава, який там вмер, і його воїна, на ім’я Темера, який був нашим тлумачем у Куйюк-хана ⁹, тобто імператора татар ‹…›. І при виїзді з Команії ми знайшли князя Романа ¹⁰, котрий виїжджав у землю татар, і його товаришів ‹…›. З нами з Команії виїхав також посол князя чернігівського і довго їхав з нами по Русії. І все це руські князі.

Свідками служать також всі громадяни Києва, які надали нам супровід і коней до першої татарської застави і зустріли нас при поверненні з провідниками з татар і їх конями, які до нас повертались, і всі руські люди, через землю яких ми проїжджали і які прийняли запечатану грамоту Бату і наказ давати нам коней і продовольство, якби вони цього не зробили, то були б страчені ним. Крім того, свідками служать також бреславльські купці, що їхали з нами до Києва і знали, що наш загін в’їхав у землю татар, рівно як і багато інших купців як з Польщі, так і з Австрії, які прибули до Києва після нашого від’їзду до татар.

Служать свідками і купці з Константинополя, що приїхали у Русію через землю татар і були у Києві, коли ми повернулись з землі татар. Імена ж купців цих наступні: Михаїл Генуезький, а також і Варфоломій, Мануїл Венеціанський, Яків Реверій з Акри, Ніколас Пізанський; це більш головні. Інші, менш важливі, є: Марк, Генріх, Іоанн Вазій, інший Генріх Бонадієс, Петро Пасхамі; було ще і багато інших, але імена їх нам невідомі.

Перекладено за виданням:

***

¹Василько Романович (1203 – 1269 рр.) – володимирський князь, син галицько-волинського князя Романа Мстиславича.

²4 лютого 1246 р.

³Селище на Дніпрі у 120 км увід Києва.

⁴ Коренца (у Плано Карпіні), Куремса (у руських літописах), або Курумиши – беклярбек, тобто управитель внутрішнім улусом у Золотій Орді. До його улусу входила Правобережна Україна (межиріччя Дніпра та Дністра).

⁵ Данило Романович (1201 – 1264 рр.) – галицько-волинський князь у 1238 – 1264 рр.

⁶Картан – очолював улус Золотої Орди, що знаходився на Лівобережній Україні.

⁷Олександр Ярославич Невський (1221 – 1263 рр.) – у 1236 – 1240 рр., 1241 – 1252 рр., 1257 – 1259 рр. новгородский князь, великий князь володимирський (1252 – 1263 рр.), великий князь київський (1249 – 1263 рр.). Син Ярослава Всеволодовича (1191 – 1246 рр.) – великого князя київського (1236 – 1238 рр., 1243 – 1246 рр.), великого князя володимирського (1238 – 1246 рр.).

⁸Команами у Західній Європі та Візантії називали половців.

⁹Куйюк-хан у Плано Карпіні – Гуюк (1206 – 1248 рр.), у 1246 – 1248 рр. – великий хан Монгольської імперії, онук Чінгізхана.

¹⁰Роман Михайлович (Старий) (помер після 1288 р.) – з 1246 р. князь брянський, з 1263 р. – чернігівський. Син Михайла Всеволодовича Чернігівського, який загинув у Орді.

Завдання до джерела:

1. На підставі свідчень Плано Карпіні схарактеризуйте ступінь руйнації руських земель під час монголо-татарської навали.

2. На яку зовнішню загрозу для руських земель, крім монголо-татар, вказував Плано Карпіні? Чому руським землям у 1240-х рр. було важко чинити спротив зовнішній агресії?

3. Яких руських князів зустрів Плано Карпіні у Золотій Орді та у столиці Монгольської імперії? Чому руські князі були вимушені їхати до монголів?

4. Яку кількість будинків у Києві зафіксував Плано Карпіні? Порівняйте ці дані з кількістю населення у місті до монголо-татарської навали.

5. Хто здійснював управління Києвом під час перебування там Плано Карпіні?

6. Купці з яких країн знаходилися у Києві під час перебування там Плано Карпіні? Про що це свідчить?

УРИВОК З ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ ПРО ЗАГИБЕЛЬ МИХАЙЛА ВСЕВОЛОДОВИЧА У ЗОЛОТІЙ ОРДІ у 1246 р.

ХІІІ ст.

У рік 6753 [1245]. Михайло ж [Всеволодович] ¹, почувши, що король [Бела] ² оддав дочку за сина його, утік в Угри. Але король угорський і син його Ростислав ³ честі йому оба не вчинили, і він, розгнівавшись на сина, вернувся до Чернігова.

Серпень 1246

Звідти поїхав він [до] Батия ⁴, просячи волості своєї у нього ⁵. Батий же сказав: «Поклонися отців наших закону». Але Михайло відповів: «Коли бог передав нас і землю нашу за гріхи наші в руки ваші, ми тобі кланяємося і честь складаємо тобі. А закону отців твоїх і твоєму богонечестивому повелінню – не кланяємося». Батий тоді, як той розлючений звір, роз’ярився, повелів заколоти князя Михайла, і заколений був він беззаконним Доманом, путивльцем нечестивим, і з ним і заколений був боярин його Федір. Так мученицьки постраждали вони і дістали обидва вінець од Христа Бога ⁶.

Літопис руський / [пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич]. — К., 1989. – C. 400 – 401.

***

¹Михайло Всеволодович (1179 – 1246 рр.) – у 1223 – 1246 рр. – чернігівський князь, у 1238 – 1239 рр., 1241 – 1243 рр. – великий князь київський.

²Бела IV (1206 – 1270 рр.) – угорський король у 1235 – 1270 рр.

³ Ростислав Михайлович (1227 – 1262 рр.) – син Михайла Всеволодовича Чернігівського. У 1243 р. взяв шлюб з донькою угорського короля Бели IV Анною.

⁴Бату (Батий) (бл. 1209 – 1255/56 рр.) – правитель Улусу Джучі, до кого входили західні володіння імперії монголів. Онук Чингізхана, син Джучі.

⁵ Невідомо, чи просив Михайло Всеволодович ярлик на Чернігівську землю, що більш ймовірно, чи на Київську, яким з 1243 р. зі згоди Батия володів Ярослав Всеволодович.

⁶ У 1547 р. Михайло Всеволодович був канонізований. У 1572 р. його рештки були перенесені з Чернігова до Москви, де нині перебувають в Архангельському соборі.

УРИВОК ІЗ «СКАЗАННЯ ПРО ВБИВСТВО В ОРДІ

КНЯЗЯ МИХАЇЛА ТА ЙОГО БОЯРИНА ФЕДОРА»

Друга половина ХІІІ ст.

Ось який звичай був у хана Батия: коли приїде хто-небудь на поклін до них, то не веліли відразу приводити його до себе, але наказано було волхвам, щоб ішов він спочатку через вогонь і поклонився кущу та ідолам. А з тих дарів, що привозили з собою для царя, частину брали волхви і кидали спочатку у вогонь, а вже потім пускали до царя тих, що прийшли, і підносили їхні дари. Багато хто з князів з боярами своїми проходили через вогонь і поклонялися сонцю і кущу та ідолам заради слави світу сього, і просив кожний собі володіння. І сим без перешкод давали ті володіння, які вони хотіли одержати, – хай спокушаються славою світу сього.

І в той час, коли блаженний князь Михаїл перебував у Чернігові, Бог, побачивши, як багато хто спокушався славою світу сього, послав на нього благодать і дар Святого Духа і надоумив його їхати до царя і викрити брехливість його, що розбещує християн. Запалившись благодаттю Божою, блаженний князь Михаїл вирішив їхати до Батия. І, прибувши до отця свойого духовного, повідав йому про все, так кажучи: «Хочу їхати до Батия». І відповів йому духовний наставник: «Багато хто, поїхавши, виконали волю поганого, спокусившись славою світу сього, – пройшли через вогонь, і поклонились кущу та ідолам, і занапастили душі свої. Але ти, Михаїле, якщо хочеш їхати, не роби так, не йди через вогонь, не кланяйся ні кущу, ні ідолам їхнім, і ні їжі, ні питва їхнього не бери в уста свої. Твердо стій за віру християнську, бо не пристало шанувати християнам нічого, що є створеним, а тільки Господа Бога Ісуса Христа.

Дзюба О. М., Павленко Г. І. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (Х – середина XVII ст.). – К., 1998. – С. 81.

Завдання до джерел:

1. З яких причин руські князі їхали до хана Золотої Орди?

2. Проаналізуйте свідчення Галицько-Волинського літопису та «Сказання про вбивство в Орді князя Михаїла та його боярина Феодора» про загибель Михайла Всеволодовича.

3. Порівняйте свідчення джерел та точку зору сучасних українських істориків про причини загибелі Михайла Всеволодовича.

4. На Вашу думку, загибель Михайла Чернігівського була зумовлена насамперед релігійними чи політичними мотивами?

Публікація за виданням: Гринь О. В. Практикум з історії України литовсько-польської доби / О. В. Гринь. - Чернігів, 2011. - С. 15 - 22.

Блог Гринь Олени

Мітки

ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIV СТ.

Автор : Олена Гринь

Поділитися

Блог Гринь Олени

Мітки

ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIV СТ.

Автор : Олена Гринь

Поділитися

Схоже