З «ОПИСУ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛІВСТВА» БЛЕЗА де ВІЖЕНЕРА (1) ПРО ПОДІЛЛЯ
1573 р.
Кажуть, що ґрунт цієї країни настільки добрий і плодючий, що коли залишити в полі плуг, то він впродовж двох чи трьох днів настільки заростає травою, що відшукати його важко. Край наповнений медом і воском і міг би прогодувати величезну кількість стад, якби було можливо їх розводити.
Перекладено за виданням:
Блез де Виженер. Описание Польского королевства // Мемуары, относящиеся к истории южной Руси / [пер. К. Мельника]. – К., 1890. – Вып. I. – Режим доступу:
http://www.vostlit.info/Texts/rus14/Vizhener
***
1 Віженер Блез де (1523 – 1596 рр.) – французький дипломат і історик, автор «Опису Польського королівства».
Завдання до джерела:
1. Про які природні багатства Поділля зазначав Блез де Віженер?
2. Які чинники, на Вашу думку, стримували економічний розвиток Поділля?
УРИВОК З ПРАЦІ МИХАЛОНА ЛИТВИНА (1) «ПРО ЗВИЧАЇ ТАТАР, ЛИТОВЦІВ ТА МОСКОВИТІВ» ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Середина XVI ст.
Ґрунт Київщини до такої міри родючий і зручний для обробу, що лан (земля), виораний тільки раз парою биків, дає великий урожай; навіть необроблене поле дає рослини, які годують людей своїм корінням і стеблом. Тут ростуть дерева, що дають різноманітні ніжні овочі, плекається виноград, що дає великі грона винограду, а місцями на схилах зустрічається дикий виноград (себто звичайний виноград для їжі, що сам собі росте). В старих дубах і буках, в котрих зробилися дупла, обильно водяться рої бджіл з щільниками меду, який відзначається чудовим кольором і смаком. Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м’ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою з степів до лісів, а літом назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що весною хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір’я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами... Тому багато річок називають «золотими», особливо Прип’ять, котра в одному місці коло Мозиря при гирлі Тури, в час наповнення свіжою водою з джерел, щорічно з початком березня наповнюється такою силою риби, що кинутий до неї спис насаджується (на рибу) і стоїть повисно, ніби встромлений у землю – так густо збивається там риба. Я би не повірив тому, коли б сам не бачив частенько, як відтіль без перерви черпали рибу і наповнювали нею за один день до 1000 возів, що належали купцям, котрі щорічно з’їздяться в цьому часі.
Бористен (Дніпро) – найбільша і найбагатша ріка цієї країни, по ній спроваджують до Києва безмірну кількість риби та іншого краму.
Січинський В. Чужинці про Україну / В. Січинський // На переломі: друга половина XV – перша половина XVI ст. / [упоряд. О. В. Русина]. – К., 1994. – С. 273 – 274.
***
1 Литвин Михалон (Михайло) (приблизно кінець XV – перша половина XVI ст.) – литовсько-білоруський дипломат, здійснив подорожі у Крим та Московську державу, близько 1550 р. написав трактат «Про звичаї татар, литовців та московітів».
Завдання до джерела:
1. Які природні багатства українських земель привернули увагу Михалона Литвина?
2. Якими промислами займалося населення України? Чи вплинули на господарське життя українських земель їх природні ресурси?
З «ОПИСУ УКРАЇНИ» Г. Л. де БОПЛАНА (1)
ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ КОЗАКІВ
Середина XVII ст.
Ремесла, якими займаються козаки
Після розповіді про хоробрість козаків, доречно буде сказати також про їхні звичаї і заняття. Отож, будете знати, що серед цих людей взагалі бувають досвідчені знавці всіх ремесел, необхідних у людському житті: теслярі для будівництва як домів, так і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, шкірники, римарі, шевці, бондарі, кравці та ін. Вони дуже вміло виробляють селітру, якої на цих землях багато, і роблять з неї досконалий порох до гармат. Жінки прядуть льон і вовну, тчуть з них полотна і тканини для щоденного вжитку. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, пекти хліб, готувати м’ясо всіх родів, варити пиво, виробляти питний мед, брагу, горілку і т. д. Нема теж між ними такого, який незалежно від віку, статі чи стану, не хотів би перевершити іншого в питті та гулянках. І нема таких християн, які б так, як вони, жили за принципом: не журитися про завтрашній день.
Зрештою слід взагалі визнати, що вони здатні до кожного ремесла, хоч одні з них більш вправні від інших в якійсь професії.
Боплан Г. Л. Опис України / Г. Л. Боплан. – Львів, 1998. – С. 23.
***
1 Боплан Гійом Левассер де (бл. 1600 – 1673 рр.) – французький інженер, автор ґрунтовного «Опису України».
Завдання до джерела:
1. На підставі тексту джерела визначте, які ремесла були найбільш поширені на українських землях.
2. Які галузі господарства були провідними за литовсько-польської доби?
ЛИСТ ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗЯ ДО ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ГРОМАДИ З ВИЗНАННЯМ СКЛАДСЬКОГО ПРАВА, ЯК І РАНІШЕ, ЗА ЛЬВОВОМ, ВОЛОДИМИРОМ І ЛУЦЬКОМ І З ПРОПОЗИЦІЄЮ ПОВІДОМЛЯТИ ПРО ВИПАДКИ ЙОГО ПОРУШЕННЯ ПРИ ТРАНЗИТНІЙ ТОРГІВЛІ ЧЕРЕЗ ЗЕМЛІ ГАЛИЦЬКОЇ РУСІ
18 листопада 1379 р.
В ім’я Господнє, амінь.
Ми, великий князь Димитрій, з ласки Божої князь Володимира і Луцька.
Обіцяємо вельможним членам Ради і простим міщанам та усьому місту Львову, що ми не маємо наміру дозволяти жодному купцеві ані з Польщі, ані з Німецьких земель переїжджати зі своїми товарами через нашу землю в напрямку Поганського краю, обминаючи склади у Володимирі, Луцьку і Львові, які існують там з давніх часів. А якби наш пан король, скориставшись своєю владою, дозволив гостеві, що прямує до поганського краю, подорожувати через вашу землю на тих же умовах, як і ми дозволяємо йому прямувати через нашу землю до Поганського краю, ви повинні в листах, якими ми обмінюємося, тобто ви – в своїх листах нам, ми – у своїх листах вам, повідомляти про всілякі порушення, хитрощі та збитки.
На скріплення сказаного в цьому листі ми підвісили нашу печатку.
Дано цей лист в Луцьку на восьмий день свята святого Мартина, велелюбного єпископа, року від Різдва Господа нашого 1379.
Торгівля на Україні, XIV – середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / [упор. В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко]. – К., 1990. – С. 22.
Завдання до джерела:
1. Поясніть поняття «складське право».
2. Які міста, за текстом джерела, мали складське право?
3. Купці з яких країн вели торгівлю через Волинь?
УРИВОК З ПРАЦІ МИХАЛОНА ЛИТВИНА «ПРО ЗВИЧАЇ ТАТАР, ЛИТОВЦІВ ТА МОСКОВИТІВ» ПРО ТОРГІВЛЮ У КИЄВІСередина XVI ст.
Київ багатий на іноземні товари. Адже яких тільки каменів, шовкових [одягів], витканих золотом, шовків, пахощ, благовоній, шафрану, перцю й інших пряностей доставляють з Азії, Персії (Persіde), Індії, Аравії (Аrаbіa), Сирії (Syrіa) на північ (Septentrіonem), у Московію, Псков (Plescoviam), Новгород (Novogardіam), Швецію (Svecіam), Данію (Dacіam), не якимось іншим надійнішим, прямішим і торованішим шляхом, але саме цим, древнім і дуже наїждженим, що веде від порту Понта Евксинського, тобто від міста Кафи, через ворота Таврики (per portam Taurіce) і Таванський перевіз на Бористені, а звідти степом на Київ. Адже мають звичай ходити туди чужоземні купці, здебільшого в тисячу числом, зібравшись в групи (cohortes), що їх називають каравани (korovanі), з багатьма навантаженими візками і нав’юченими верблюдами. Вони здавна сплачували за знак на митниці предкам Священної Величності Вашої, при переправі через Бористен біля Товані. Там і нині існує склепінне приміщення з суцільного каменю, що і нами, і жителями Таврики (Tavrіcanі), і греками називається Витординською банею (balneum Vitordinum). І кажуть, що тут зупинявся збирач податків (publіcanus) великого князя Литви, який збирав мито. Так що, якщо хто-небудь не сплатив мито або його було викрито в безмитному провозі товарів, на того накладався штраф, а все його майно вилучалося для Києва. Цей закон, що його називають осмінництво (Ossmіcztwo), укладений з метою приборкати сарацинську (Saracenіcae) жадібність, і який слугував багато століть, не так давно почав виходити з ужитку.
Якщо ж купці, уникаючи двох перевозів через Борисфен та не бажаючи сплачувати мита Величності Вашій, залишають древній шлях, що проходить через володіння Вашої Величності й від воріт Таврики повертають униз, а потім прямують непротореними степами до Московії через Путивль (Putivl), або повертаються цим шляхом, то часто трапляється, що їх грабують розбійники, які блукають тими місцями.
Отоді сильно наживаються київські жителі (praesіdes): збирачі податків, купці, міняли (trapezіtae), човнярі (nauclerі), візники (vectores), трактирники (lixae), шинкарі (caupones), і дотепер на це не скаржилися ні московити (Moscus), ні турки, ні татари. Але і тоді одержують вони вигоду від цих караванів, коли інший раз ті йдуть узимку по непрохідних полях і гинуть під сніговими заметами.
Так трапляється, що київські хати, буяючи плодами і овочами, медом, м’ясом та рибою, але брудні, повняться дорогоцінними шовками, каменями, соболями (zobolіs) і іншими хутрами, пряностями, настільки, що я бачив там шовк дешевше, ніж у Вільні льон, а перець дешевше солі.
Перекладено за виданням:
Михалон Литвин. О нравах татар, литовцев и москвитян. – М., 1994. – Режим доступу:
http://litopys.org.ua/mlytvyn/mlyt01.htm
Завдання до джерела:
1. Купці яких країн вели торгівлю у Києві?
2. Які труднощі і небезпеки, за даними Михалона Литвина, очікували на іноземних купців під час торгівлі в обхід Речі Посполитої?
3. Які іноземні товари продавалися у Києві?
4. Яким чином розвиток торгівлі впливав на становище киян і міста у цілому?
5. Які чинники, на Вашу думку, сприяли розвитку торгівлі в Україні?
ВИТЯГ ІЗ «ЩОДЕННИКА» ПОДОРОЖІ ПОСЛА ВЕНЕЦІАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ КОНТАРІНІ (1) ДО ПЕРСІЇ З ОПИСОМ ПРИБУТТЯ ДО КИЄВА
1474 р.
Першого травня 1474 р. ми приїхали до міста Києва чи Маграмана (2), розташованого за межами Нижньої Русі, яким управляє один поляк-католик на ймення «Пан-Мартін». Дізнавшись від королівських провідників про моє прибуття, він надав мені помешкання, втім, жалюгідне, як і все там, і прислав чимало продовольства.
Саме місто знаходиться на кордоні з Татарією і сюди з’їжджається чимало купців з хутрами, що везуться із Верхньої Русі; об’єднавшися в каравани, вони прямують до Кафи, але часто, немов вівці, бувають захоплені по дорозі татарами.
Торгівля на Україні, XIV – середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / [упор. В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко]. – К., 1990. – С. 29.
***
1 Контаріні Амброджіо (помер 1499 р.) – венеціанський дипломат і письменник. Уклав твір «Подорож до Персії», що являє собою подорожній щоденник, у якому вміщено, зокрема, відомості про українські землі.
2 Манкерман («велике місто») – тюркська назва Києва, що була поширена у XV – XVI ст.
Завдання до джерела:
1. Які свідчення про торгівлю у Києві навів Контаріні?
2. Які небезпеки очікували на купців, що вели торгівлю через Київ?
ПРО ТОРГІВЛЮ У КИЄВІ З «ЗАПИСОК ПРО МОСКОВІЮ» СИГІЗМУНДА ГЕРБЕРШТЕЙНА (1 )
1549 р.
Там [у Києві] існує також закон, за яким майно іноземних купців, якщо їм випаде там померти, переходить також до короля чи його намісника, те ж дотримується у татар і турок по відношенню до померлих у них киян. Поблизу Києва є одна гірка, через яку прокладено не зовсім зручну дорогу. Якщо при підйомі на неї зламається будь-яка частина повозки, то майно, яке було на повозці, відбирається до казни.
Перекладено за виданням:
Герберштейн Сигизмунд. Записки о Московии / [пер. Н. И. Щавелевой]. – М., 1988. – С. 186.
***
1 Герберштейн Сигізмунд (Герберштайн Зігмунд) (1486 – 1566 рр.) – німецький дипломат, двічі, у 1517 р. і 1526 р., відвідав Москву, проїжджав українські землі. У 1549 р. видав «Записки про московитські справи», у яких вміщено чимало відомостей про Україну.
Завдання до джерела:
1. На які особливості київської торгівлі вказував С. Герберштейн?
ПРО ТОРГІВЛЮ У ЛЬВОВІ З «ЩОДЕННИКА»
МАРТІНА ҐРУНЕВЕҐА (1)
Початок XVI ст.
Вся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. А тутешніх щупаків їдять і у Відні, хоч там і протікає під семи мостами багатий на рибу Дунай.
Я об’їхав пів-Европи, побував у найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок, і майже кожний чужинець знайде таке печиво, як у своїй країні, – хліб, струцлі, тістечка, чи як ще їх назвати. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, але й привезеного. А вино їм привозять також з Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина – там його склад.
Мартін Ґруневеґ. Опис міста Львова (близько 1601 – 1606 рр.) / [наукова розвідка і переклад Я. Ісаєвича]. – Режим доступу:
http://www.ji.lviv.ua/n29texts/gruneweg.htm
***
1 Ґруневеґ Мартін (1562 – не раніше 1606 рр.) – мемуарист, автор щоденникових нотаток. У 1582 – 1602 рр. жив у Львові, де спочатку був на службі у вірменських купців, а згодом ченцем домініканського монастиря.
Завдання до джерела:
1. Якими товарами торгували у Львові?
2. Які чинники зумовили розвиток Львова як значного торгівельного центру?
Опубліковано за виданням: Гринь О. В. Практикум з історії України литовсько-польської доби / О. В. Гринь. – Чернігів, 2011. – С. 141 - 145, 151 - 155.
Поділитися
Схоже
Тоталітарні режими у 1920 - 1930-х рр.
Тоталітарні режими
Цікаві факти про традицію різдвяних листівок в Україні
В Україні за традицією ще триває цикл
різдвяних свят. Втім новорічні та різдвяні привіт
З ДОСВІДУ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В ХОДІ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
Флеш-моб "Україна у радянсько-німецькій війні очима документального кіно"
&nb
:)
:(
hihi
:-)
:D
=D
:-d
;(
;-(
@-)
:P
:o
:>)
(o)
:p
:-?
(p)
:-s
(m)
8-)
:-t
:-b
b-(
:-#
=p~
$-)
(y)
(f)
x-)
(k)
(h)
cheer