СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. (за Литовськими статутами)

                                      ДРУГИЙ ЛИТОВСЬКИЙ СТАТУТ
   ПРО ШЛЯХЕТСЬКІ ВОЛЬНОСТІ
    1566 р.
    Теж ми, Господар, обіцяємо словом нашим за нас і за потомків наших, великих князів литовських, під таким же обов’язком нашим, як вище у першому артикулі є описано, що всіх князів і панів-рад, як духовних, так і світських, і всіх врядників, земських і двірних, панів хоруговних, шляхту, лицарство, міщан і всіх людей посполитих у Великому князівстві Литовському і у всіх землях цього панства нам зберігати при свободах і вольностях християнських, в яких вони, як люди вільні, вільно обираючи з давніх-давен з вічних своїх предків собі панів і господарів – Великих князів Литовських, жили і керувалися прикладом і досвідом вільних панств християнських, рівняючись і однаково маючи і тих вольностей уживаючи і з сусідами, братією своєю, лицарством та іншими станами народу Корони Польської, і особливо, на те при свободах і вольностях у привілеях і листах великих князів литовських, предків наших, і від нас всім взагалі, як і кожному зокрема, на учтивість, звання, посади, на маєтки, на людей, на землі і на будь-що надане, і що ще буде даватися наперед, непорушно, невід’ємно (на вічні часи зберігати). А хто б теж що, хоча б і без привілеїв за батьківським правом яким-небудь чином набутим, людей, землі свої в утриманні мав, як за славного панування предків наших, короля його милості Казимира і Олександра, так теж за святої пам’яті і батька нашого і за нашого щасливого панування, ті самі, з потомками їх, близькими своїми, і тепер те вічно держати мають і будуть.

     Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. – Т. ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / [за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова]. – Одеса, 2003. – С. 277 – 278.

                                         ТРЕТІЙ ЛИТОВСЬКИЙ СТАТУТ
      ПРО ШЛЯХЕТСЬКЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
    1588 р.
     Всім станам народу шляхетського вільно маєтками своїми, як хочуть, розпоряджатися
    Теж уставуємо, що всім станам шляхетського народу, як людям вільним, вільно є і буде маєтками своїми отчизними, материнськими, також і вислуженими від нас, Господаря, і яким-небудь [іншим] чином і способом набуті, вічно розпоряджатися, згідно з потребою, волею і уподобаннями своїми віддавати, продавати, дарувати, замінювати і на костел записувати і у борг і в сумах передавати і заставляти ‹…›
     Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. – Т. ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року: У 2 кн. – Кн. 2 / [за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова]. – Одеса, 2004. – С. 108.

      Завдання до джерел:
    1. Які шляхетські права і вольності гарантувались Статутами?

    ТРЕТІЙ ЛИТОВСЬКИЙ СТАТУТ ПРО ЗАЛЕЖНИХ ЛЮДЕЙ
    1588 р.
                                                       Про людину отчизну (1)
    Якби яка людина отчизна, будь то боярин панцирний, путна або тягла людина, отчич спадковий або куплений, вислужений чи яким іншим чином набутий, відійшовши від пана свого і піддавшись під кого іншого, не далі, ніж у п’яти або у шести милях (2), в домівці, а не по наймам ходячи, мешкала, а той би пан його, знаючи про нього, не шукав його і давність земську в десять років пропустив; тоді вже про таку людину довічно мовчати має. Однак якби та людина отчизна, відійшовши від пана свого, мешкала далеко, в десяти або кількадесяти милях, і пан його про нього не відав, і двадцять років не шукав його, той вже вічно про ту людину мовчати повинен. А якби той пан про ту людину, яка далеко у домівці мешкала, не знав, а та людина, мешкаючи далеко, а потім би ближче до маєтку пана свого прийшла звідти і мешкала поблизу, тоді хоча б до того часу і давність у двадцять років земська вийшла або й не вийшла, такого вільно буде кожному шляхтичу за отчича судом визнавати, тільки б давності не пропустив від того часу, як ближче прийде. А якби челядь двірна отчизна або полонена, яка від панів своїх утекла б, проти таких панам і їхнім дітям ні відстань, ні встановлена законом для їхнього повернення давність земська перешкоджати не мають.

     Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. – Т. ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: У 2 кн. – Кн. 2 / [за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова]. – Одеса, 2004. – С. 313.

    ***
1 Отчизна людина – залежна людина.
2 1 литовська миля – приблизно 7,5 км.

                                                               Завдання до джерела:
     1. Які терміни розшуку залежних селян встановлювалися Статутом?
     2. У яких випадках пан втрачав право повернути залежну людину?


     Опубліковано за виданням: Гринь О. В. Практикум з історії України литовсько-польської доби / О. В. Гринь. – Чернігів, 2011. – С.126 -128, 132 - 133.

Блог Гринь Олени

Мітки

СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. (за Литовськими статутами)

Автор : Олена Гринь

Поділитися

Блог Гринь Олени

Мітки

СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. (за Литовськими статутами)

Автор : Олена Гринь

Поділитися

Схоже